Визначення наявності діабету.

ТЕСТ ТОЛЕРАНТНОСТІ ДО ГЛЮКОЗИ Пероральний глюкозо-толерантный тест Пероральний глюкозо-толерантный тест необхідно виконати тільки тоді, коли випадкове значення або значення цукру крові натще не дозволяє встановити діагноз. Глюкозо-толерантний тест простий в проведенні: •пацієнт не повинен зменшувати кількість споживаної їжі протягом 3-х днів до тесту; •пацієнт повинен голодувати протягом 10-16 годин безпосередньо до проведення тесту; •тест необхідно проводити вранці; •визначається рівень цукру крові в зразку крові, узятої натще; •після цього протягом 5 хвилин пацієнт повинен випити 75 грам глюкози, розчиненої в 250 мл води; •через 2 години визначається рівень цукру в крові вдруге. Методика проведення ТТГ(тесту толерантності до глюкози) Досліджувані не менше ніж за 3 дні до проби повинні дотримуватися звичайного режиму харчування (з вмістом вуглеводів не нижче 150-200 г за добу) і фізичних навантажень. Пробу на толерантність до глюкози варто проводити в спокійному стані хворого, їй не повинні передувати стресові ситуації або неадекватні навантаження. Звичайний ТТГ – це забір змішаної крові(капілярної) з пальця. Першу пробу беруть вранці натще, після нічного голодування протягом 10-14 годин (пиття води дозволене). Під час проведення досліджень пацієнт повинен спокійно сидіти (або лежати), паління, фізичні навантаження виключаються. Напередодні й у день дослідження медикаменти, усілякі процедури повинні бути відмінені. ТТГ не рекомендується проводити під час менструацій. Після першого взяття крові з пальця людина приймає 75 г глюкози, розчиненої в 250-300 мл води протягом 2-5 хв. Для поліпшення смакових якостей розчину (з метою запобігання нудоти) можна додати сік лимону або лимонної кислоти. При проведенні проби огрядним особам глюкозу дають із розрахунку 1 г на 1 кг маси тіла, але не більше 100 г. Для дітей кількість глюкози становить 1,75 г на 1 кг маси тіла. Після прийому глюкози кров забирають з інтервалами в 30 хв. протягом 2 год. Для одержання достатньої інформації, особливо при масових оглядах, можна обмежитися повторними заборами крові через 1 і 2 год після приймання глюкози, тому що ці періоди найбільш показові для характеристики функціонального стану інсулярного апарату. Відповідно до доповіді Комітету експертів ВООЗ «Цукровий діабет» (1999) критеріями діагностики цукрового діабету є: глікемія капілярної крові натще > 6,1 ммоль/л (у плазмі крові > 7,0 ммоль/л); через 2 год після навантаження глюкозою в капілярній крові > 11,1 ммоль/л (у плазмі крові > 11,1 ммоль/л); концентрація глюкози у випадково взятій пробі крові > 11,1 ммоль/л у поєднанні з характерною клінічною симптоматикою (полідипсія, поліурія, втрата маси тіла). Для венозної крові порогові значення будуть приблизно на 1,0 ммоль/л нижчі. Особам з підозрою на цукровий діабет проводити ТТГ не слід. У таких пацієнтів доцільно дослідити рівні глюкози крові після їжі і тільки при їхніх нормальних коливаннях (7,7-8,0 ммоль/л) можна проводити тест. Якщо підвищений один із показників 2-годинного спрощеного ТТГ, рекомендується через 1 місяць провести класичний ТТГ за умови звичайного харчування. Принаймні не менше 3 діб перед тестом обстежуваний повинен одержувати 150-200 г вуглеводів на добу, у тому числі і легкозасвоюваних.

Актуальні питання життя з діабетом

Більше 2000 років тому великий медик Гіппократ сказав, що людина народжується здоровою, а усі хвороби приходять до неї через рот із продуктами харчування. Кращі голови людства присвячували свої праці проблемам використання продуктів із найбільшою користю для здоров'я людини. Прагнення збільшити життєздатність організму хворої людини шляхом вживання доцільної їжі існувало за всіх часів. Найдавніші згадки, релігійні письмена індусів, єгиптян, іудеїв, християн і мусульман містили різноманітні рекомендації з цього приводу. Віра у цілющу силу їжі укорінилася в людській свідомості дуже глибоко, як і розуміння того, що неправильне харчування зумовлює слабкість і хвороби, У процесі розвитку людської думки народилося багато теорій, в яких у світлі тієї чи іншої релігії, філософії або новітніх наукових відкриттів людині рекомендувався той чи інший раціон, режим харчування, критерій вибору продуктів. Але жодна з теорій не стала єдино достовірною. Людина завжди спотворювала їх своїм суб'єктивним і консервативним ставленням до навколишнього світу. Найбільш правильний — індивідуальний підхід до харчування, коли в підборі продуктів допомагає особиста інтуїція і внутрішні відчуття, до яких необхідно прислухатися, використовуючи будь-яку систему до себе. Цукровий діабет являє собою не що інше як хворобу харчування, хворобу обміну речовин. Повсякденна їжа, безпечна для здорової людини, у цьому випадку несе загрозу здоров’ю та життю хворому на діабет. «Їжа – наші ліки, інакше нашою їжею стануть ліки» – це основний принцип нутриціології та лікувального підходу до діабету. У цьому аспекті безцінною для хворих – діабетиків є продукція компанії «Вівасан». Цукровий діабет — захворювання, яке характеризується підвищеним рівнем глюкози в крові і появою її у сечі, зумовленими абсолютною або відносною недостатністю інсуліну в організмі хворого, що призводить до порушень усіх видів обміну речовин, виникнення уражень судин та нервів, ураження різних органів і систем. Діабет поділяється на два типи: тип І (різке зниження рівня інсуліну в організмі до менше як 10% від потреби) та тип ІІ (інсуліну виділяється в організмі навіть більше від потреби, але клітини організму до нього не чутливі і інсулін не виконує свою основну місію – транспорт глюкози до клітин). Діабет першого типу виникає у осіб молодого віку, може бути вродженим захворюванням. Діабет другого типу найчастіше виникає у людей середнього та старшого віку. Причини і розвиток хвороби. Найважливішим чинником у розвитку хвороби є спадкова неповноцінність бета-клітин підшлункової залози, що супроводжується порушенням утворення інсуліну. Ризик виник¬нення діабету у дітей, батьки яких хворіють діабетом, становить 60—100%. Якщо діабетом хворіє один із батьків, то ймовірність виникнення діабету знижується на 50%. Провокують спадкову неповноцінність бета-клітин, переїдання, особливо солодкою їжею, інфекції, гострі та хронічні стресові ситуації, похилий вік, виражений атеросклероз. Часто спостерігається по¬єднання цукрового діабету із загальним ожирінням, подагрою. Переїдання веде до стимуляції, а згодом і до виснаження інсулярного апарату. Зміни у нервовій системі спричиняють зрив нервово-гуморальної регуляції, порушення діяльності кори головного моз¬ку та нервово-ендокринної системи. Можливо наступають зміни у самій структурі молекули інсуліну і рецептори клітин його просто не «бачать». Дефіцит інсуліну в організмі хворого призводить до порушення всіх видів обміну: вуглеводного, жирового, білкового, мінерального.

Онкопротекція

Мій виступ на клубі "ВІВАСАН" по профілактиці онкологічних хвороб

Радий бачити Вас на моєму блозі.

У моєму блозі я буду висвітлювати питання життя із діабетом, лікування та запобігання ускладнень рослинними препаратами, ароматерапією, правильним харчуванням та способом життя.