Визначення наявності діабету.

ТЕСТ ТОЛЕРАНТНОСТІ ДО ГЛЮКОЗИ Пероральний глюкозо-толерантный тест Пероральний глюкозо-толерантный тест необхідно виконати тільки тоді, коли випадкове значення або значення цукру крові натще не дозволяє встановити діагноз. Глюкозо-толерантний тест простий в проведенні: •пацієнт не повинен зменшувати кількість споживаної їжі протягом 3-х днів до тесту; •пацієнт повинен голодувати протягом 10-16 годин безпосередньо до проведення тесту; •тест необхідно проводити вранці; •визначається рівень цукру крові в зразку крові, узятої натще; •після цього протягом 5 хвилин пацієнт повинен випити 75 грам глюкози, розчиненої в 250 мл води; •через 2 години визначається рівень цукру в крові вдруге. Методика проведення ТТГ(тесту толерантності до глюкози) Досліджувані не менше ніж за 3 дні до проби повинні дотримуватися звичайного режиму харчування (з вмістом вуглеводів не нижче 150-200 г за добу) і фізичних навантажень. Пробу на толерантність до глюкози варто проводити в спокійному стані хворого, їй не повинні передувати стресові ситуації або неадекватні навантаження. Звичайний ТТГ – це забір змішаної крові(капілярної) з пальця. Першу пробу беруть вранці натще, після нічного голодування протягом 10-14 годин (пиття води дозволене). Під час проведення досліджень пацієнт повинен спокійно сидіти (або лежати), паління, фізичні навантаження виключаються. Напередодні й у день дослідження медикаменти, усілякі процедури повинні бути відмінені. ТТГ не рекомендується проводити під час менструацій. Після першого взяття крові з пальця людина приймає 75 г глюкози, розчиненої в 250-300 мл води протягом 2-5 хв. Для поліпшення смакових якостей розчину (з метою запобігання нудоти) можна додати сік лимону або лимонної кислоти. При проведенні проби огрядним особам глюкозу дають із розрахунку 1 г на 1 кг маси тіла, але не більше 100 г. Для дітей кількість глюкози становить 1,75 г на 1 кг маси тіла. Після прийому глюкози кров забирають з інтервалами в 30 хв. протягом 2 год. Для одержання достатньої інформації, особливо при масових оглядах, можна обмежитися повторними заборами крові через 1 і 2 год після приймання глюкози, тому що ці періоди найбільш показові для характеристики функціонального стану інсулярного апарату. Відповідно до доповіді Комітету експертів ВООЗ «Цукровий діабет» (1999) критеріями діагностики цукрового діабету є: глікемія капілярної крові натще > 6,1 ммоль/л (у плазмі крові > 7,0 ммоль/л); через 2 год після навантаження глюкозою в капілярній крові > 11,1 ммоль/л (у плазмі крові > 11,1 ммоль/л); концентрація глюкози у випадково взятій пробі крові > 11,1 ммоль/л у поєднанні з характерною клінічною симптоматикою (полідипсія, поліурія, втрата маси тіла). Для венозної крові порогові значення будуть приблизно на 1,0 ммоль/л нижчі. Особам з підозрою на цукровий діабет проводити ТТГ не слід. У таких пацієнтів доцільно дослідити рівні глюкози крові після їжі і тільки при їхніх нормальних коливаннях (7,7-8,0 ммоль/л) можна проводити тест. Якщо підвищений один із показників 2-годинного спрощеного ТТГ, рекомендується через 1 місяць провести класичний ТТГ за умови звичайного харчування. Принаймні не менше 3 діб перед тестом обстежуваний повинен одержувати 150-200 г вуглеводів на добу, у тому числі і легкозасвоюваних.